Він та вона

З виходом на світ  першої книги із серії "Теплих історій" з багатообіцяючою назвою "Теплі історії до кави", я як палка кавоманка, просто не змогла пройти повз не заглянушви всередину. Тут то все і почалось: з легкістю  та невимовним задоволенням прочитала "Теплі історії до кави" та "Теплі історії до шоколаду", згодом, отримала в подарунок "Теплі історії з корицею", придбала "Теплі історії про кохання"...

так і невтомно слідкую за серією цих книг, купуючи кожну з бажанням знайти щось своє)

для мене такі збірки - це як лотарейний квиток, за який платиш небагато, а здобуваєш значно більше, відкриваючи для себе нових українських авторів. 

Відверто кажучи, без особливого ентузіазму ставлюсь до сучасної української прози, бо вона частенько наповнена нецензурною лексикою, або написана - надто просто, за знайомими сюжетами класиків. Але, все ж, - вогник надії жевріє, і хочеться вірити, що талановиті з веливої літери люди - Є! тому, і купую щоразу нову збірку, щою "відкрити" для себе цікавого автора та в майбутньому слідкувати за його творчістю. До прикладу, так сталось з Віоліною Ситнік, яка захопила своїми оповідками у "Теплих історіях про кохання", а потім стала співавтором "Балачок про все на світі", яка є у моєму списку книг бажаних для прочитання.

Затяжний вийшов вступ, але ще один момент, важливий для мене, ця книга куплена в м. Одеса і є початком (сподіваюсь) нової традиції, купувати книги, знайомлячись з  містами)

 А зараз короткий екскурс: назва -  "Він та вона"

  викликає перш за все очікування неможливе "мило", але забігаючи наперед, скажу: книга   романтична в міру. Вона містить як короткі замальовки, так і дещо більші оповідання. Чудова розрядка для мозку, відпочинок від серйозної літератури, і ще б я охарактеризувала деякі твори, як такі собі - казочки.

 Тематика різноманітна - від перших зустрічей, часу проведеного разом - до моментів, коли життя "починає заходити за обрій",  та обдумування подій та підведення підсумків. Всі, без винятку історії поєднані "подихом" любові. 
Чесно кажучи, деякі історії були передбачуваними, деякі ставали нецікавими, через свої hаррy end-и, при читанні таких, часто думалось: "не вірю і все", але попри вище перелічені були надзвичайні, смішні, просто затишні (в яких хотілось залишитись, або ж стати головною героїнею).

Відкриттям у збірці "Він та вона" - для мене стала автор на ім' я Мирослава Кошка зі своїм витровом "У вересневому середмісті", читаючи прожила і пригадала (уявила) кожний-кожнісінький момент. З переших речень, артор наче взяла мене за руку і повела у вир своїх захопливих вражень!

 Також, при повторному читанні я б із задоволенням надала перевагу таким історіям: "Дуель із часом" Стефанії Виноградової (за нестандартний виклад матеріалу та інтригу), "Шрам на зап'ясті" Іванки Захаревич, "Дівчина, яка любить бузок" Сергія Небесного (за цікавий кінець), можна описувати  твори кожного автора, бо їх історії непересічні, але я цього не робитиму. Дехто з моїх знайомих скепчино ставляться до таких книг. Так, нелегко знайти те, що зачепить до глибини душі, для кількості таких оповідань вистачить пальців
 однієї руки, але все ж...
 якщо тематика вам імпонує, то читайте із задоволенням - ця книга і справді надає тепло, викликає гарні почуття та приємні спогади, створює надію та вселяє віру в існування СПРАВЖНЬОГО, щирого кохання!

 і ще, на закінчення скажу, наступний твір, про який тут писатиму, відрізнятиметься за тематикою, обіцяю! Мої хороші друзі, не роматики, тут буде публікація, яка потішить і Вас)