Осіння замальовка

Як кажуть італійці, "poco a poco", що означає мало помалу, дивовижна осінь починає розфарбовувати у різноманітні відтінки трепетливі листочки у парках, алеях, лісах...

Вона прийшла до нас!, спочатку - календарна, а потім вже і справжня, захопивши з собою неочікувані короткочасні дощі, з веселими парасольками, сірість ранків, а також багряне листя; соковиті червонобокі яблука, величезні помаранчеві гарбузи, а згодом і опеньки, піддубці та інші лісові ласощі.

Осінь – це час довгих приємних вечорів, які стають особливими у компанії друзів, родини чи випадкових співрозмовників) вона більш виважена у порівнянні з літом, і аргументує свої рішення, до прикладу -  свіжішим повітрям. Ця панянка змушує змінити гардероб на щось більш зручне та тепліше, а коли впевненіше займає свої позиції, то любить накинути на плечі кардиган, або теплу бабусину хустку, а ще - обвити шию, вже забутим за літо, шарфом, а інколи і взути гумові чобітки)

Ідеальним доповненням осіннього вечора стають різноманітні чаювання, посиденьки з ароматною кавою,

романтичні вечори з кружечкою солодкого какао (у якому некрапливо обертаються зефірки=)),

Фото Марійки Галімської

та вечірні посиденьки біля каміна, а ще краще - багаття та смакування власноруч приготованим глінтвейном...

Для мене осінь  – це ще й картаті пледи, чорний шоколад, аромат яблучної шарлотки, який насичує всю, немаленьку творчу майстерню, яку зазвичай «домашні» називають кухнею. Це час родинного затишку та моментів проведених вдома, які цінуєш, а ще - це хороші обійми.

Ви можете не погодитись, але по-моєму, осінь – це пора для кохання, більш виважених кроків та серйозних почуттів.

Так, ця пора року -  різна, то декілька днів підряд похмура та плаксива, то повернеться з сонячною посмішкою і легкими літніми спогадами.

Як не крути, ця господиня погоди втручається не тільки у гардероб  – вона полонить думки і змінює наші вподобання, які знаходять вираження у виборі книг, що займатимуть почесне місце на робочих столах, у рюкзаках і тумбах біля ліжка. З її початком – я завжди шукаю затишку, у речах (яскравих предметах інтер’єру), у всьому, де можна його створити. У літературі - це емоційні історії, затишні оповідання, чудові етюди; на книжковій полиці восени з’являються ті автори, які підтримують мою прихильність до осені,  серед них: Єльчин Сафарлі («Рецепти щастя»), Надійка Гербіш «Теплі історії (і до кави, і до шоколаду)»,

інколи нагадує про себе виважений і трохи меланхолічний Харукі Муракамі. 

А що ви читаєте восени?  Що допомагає вам відволіктись, або навпаки повністью зануритись у цю жовтаву пору року?

 А поки дописую  публікацію, розумію, що незабаром буде дощ, що ж , - осінь  впевнено займає свої позиції, а мені – пора повертатись до дому).