"Крамниця щастя)"

що для Вас є щастям?
Прочитавши-перелистуючи та задумавшись над твором Ольги Деркачової "Крамниця щастя" мене безумовно зачепило таке питання.
 зараз,для мене, мабуть, це просте усвідомленя того, що прийдуть зміни ( які значною мірою залежать від самої людини, зважаючи на співвідношення ліні та мотивації до виконання певних дій).
але, повертаючись до прочитаного роману української письменниці, зазначу, що сюжет доволі банальний та зрозумілий: студентка та викладач - та їх романтичні відносини. але щастя кожна люди трактує по-своєму, тому і кроки до нього в нас різні. Ідея з Крамницею щастя - сподобалась.

 найбільш глибокими (на мою думку) є такі думки, зазначені у цьому творі:
"-Хіба ми знаємо мрії тих, хто поряд із нами? Коли ми востаннє говорили з нашими близькими не про справи, а просто? Якісь такі дурнуваті часи, що звичайна увага тепер цінніша за всі подарунки.
- Так і має бути.
- Ні, не має. Увага - це як кисень. Вона повинна просто бути і все. Її не купити, не подарувати, нічим не замінити. Їй не треба радіти й тішитись нею на свята. Вона повинна бути завжди"
 У цих словах, Ольга Деркачова помістила долю віж моїх щоденних думок-переживань.
Скажу коротко, твір - простий, прочитався швидко, зачепив, думки автора мені іпонують - загалом все як з книгами)
p. s. щей б трохи більше часу викроїти на читання)))
p. s. s. більше вразили та надихнули "Кавові історії з "Кімбо*"", які є приємним доповненням книги. і якщо чесно, то сподобались більше ніж роман (вони справді живі, яскаві та не надумані). хоча, хто-зна, можливо, це тому що мені більше подобається читати такі настроєві замальовки)

* Кімбо - кав'ярня у Івано-Франківську, яку раптово захотілось відвідати та поринути у атмосферу затишку, спокою, при цьому - насолоджуючись улюбленим напоєм)))
цілую), сподіваюсь, повернусь незабаром))