Кава з кардамоном

вигадувати байдужість, придумувати буденність, краще вже нічого, ніж казна-що, краще вже словами Симоненка:
"Так краще в тридцять повністю згоріти, 
Ніж до півсотні помаленьку тліть."
У вільний час зачитуватись творами Івана Байдака і розділяти його думки сповна.
Замовкнути і говорити лише у справах, не спілкуватися без потреб.
Жити наче в режимі збереження енергії, але - для чого її зберігати?!
В тебе є тут і зараз.
Потім буде пізно, бо потім - буде по-іншому.
Добре б - частіше посміхатися і більше спілкуватися з рідними, не думати "могло б бути"  - "не могло б".
Пора вже розставити пріоритети таким чином, щоб вкладати і бачити результати,
пора ті проритети розвернути із точністю на 180, а то й всі 360.
Бракує "хочу" на вишивку і божевільні думки для творчості.
Переконуєш себе тим, що "не все, що тобі хочеться, дійсно треба".
Переконуєш себе, бо, йдучи на компроміс, стає простіше...
Переконуєш себе знову і засинаєш.

Вже набрид в навушниках постіно підтримуючий і вічно розуміючий Бумбокс.
Але для змін необхідні сили, перш за все, внутнішні.