Муракамі.
"А ти даремно не читаєш про світ.
книги заміняють спостереження."
Пауло КоельйоЩойно прочитала роман ""К югу от границы, на запад от солнца" Харукі Муракамі.
передмовою буде те, що декілька років цей автор був моїм улюбленим, проте останній роман читала вже роки два назад, а з часом думки та ставлення змінюється, тому і цікаво було, чи улюблене залишиться улюбленим?
Отже, по порядку, класично Муракамі описує Японію (і тим краще дає уявити фон "картини", яку формує), друге, у своїх творах автор завжди нанав'язливо вказуэ музику, яка супроводжуэ дії у романі (це зазвичай - джазові композиції), + можна не тільки читати, а й слухати)
а третє - це оригінальний стиль автора, який оповитий певною меланхолією, спокійним настроєм, дощем - мені імпонує.зазначу ще - присутня інтрига, і це справді так.
Роман повний роздумів чоловіка, це суміш його відносин з жінками, пошуку себе у роботі та загалом у житті.
Мені Харукі Муракамі чомусь до душі і, як виявилось писати про нього я багато не можу.
А читаю із задоволенням - і більше тут додати нічого.
На Муракамі я поки що не "замахуюсь", а от кружечку оцінила :-)))
ВідповістиВидалитио, дякую)
ВідповістиВидалитивона в стилі твоєї кухні - знала, що Тобі сподобається)))
Я почала із його "Вівці" і якось мені не зовсім пішло. Певно ще не час)))
ВідповістиВидалитиЗоряно, як на мене, то "Погоня за вівцею" не найкращий роман Муракамі, перше, що я читала - це, мабуть, "Танцюй, танцюй, танцюй" - це продовження "вівці", але воно мене захопило, але дуже люблю його короткі оповідання - чітко і суть вловлюєш)
Видалитизагалом, Муракамі - письменник під настрій, але рекомендую почитати інший його твір)
Дякую, обов'язково знайду щось коротке для нового старту)))
Видалити