«Країна гіркої ніжності» Володимир Лис

«Країна гіркої ніжності» - перший, прочитаний мною роман Володимира Лиса, проте далеко не перший написаний автором прозовий твір.
перш за все хочеться відзначити такі характерні відмінні ознаки автора, які виявлені після прочитання цього роману:

1)      наявність низки епітетів, специфічних синонімів, які прикрашають та підсилюють написане;

2)      присутність деякої жорстокості та неочікуваних думок героїв;

3)      наявність діалектної мови.

Події, описані у «Країні гіркої ніжності», відбуваються на теренах України,
зокрема у місті Києві, Волинській області та місті Луцьку зокрема.

Останній роман Володимира Лиса – це суміш пазлів, які перекручені, стоять догори дригом, розташовані  з–заду на перед , і поєднані  у різних комбінаціях, на кожному з них – збережена історія із життя кожної з 3-ьох жінок, що поєднується у одній картині - житті сім’ї. Хоча, родичами слід вважати кровних людей, але тоді все було б занадто просто…

Роман починається інтригою, коли до луцької квартири дочки Олесі та мами Віти приїжджає жінка літнього віку із дивним іменем Даздраперма, яка називає себе бабусею Олесі. Бабусею,
якої ніколи не було, і здавалося що й бути не могло…
А далі, сторінка за сторінкою, читаючи захопливий роман, дізнаєшся про причини, мотиви дій та пояснення до них із вуст Дази, Віти та Олесі.
  Кожна із головних героїнь роману «Країна гіркої ніжності» живе у нелегких час, автор вміло зображає життя жінки у одній з епох, підсилюючи написане посиланням на історичні факти.
Ці події пояснюють причини  страждань кожної з жінок, проте кожна з них, вибирає свою стежину, щоразу роблячи вибір, до якого прямує серце.
            Не можу не відзначити пізнавальну суть роману, коли відкриваєш   набагато глибше переживання людей під час правління Сталіна, тогочасну ідеологію, визнання людей ворогами народу та гоніння за ними, «справедливість» партії, буття людей в роки війни, шантаж простих людей та ін. Слід відзначити незабутні слова, сказані священиком для людей, які відбували каторгу і практично йшли назустріч смерті, висвітлені у пораді: «Коли стоятимете, молитви, які знаєте проказуйте. І згадуйте людей найрідніших та все добре, тепле, світле, що було у вашому житті. Думайте про те, що мало б трапитися, якби на волю вирвалися, про тих, кого хотіли б стріти» і сталось диво, ці люди – вижили!
Про таку силу духу, незламність та любов до життя, яку слід здобути муками і зовсім нелегкими діями  і чудодійну силу слів розповідає Володимир Лис, змальовуючи реальні події.

            Невід’ємною сюжетною ниткою роману є любов: до Батьківщини (нав’язана радянською ідеологією), до батьків (яких забороняють любити, але любиш попри все), до чоловіка (ох, і гірким буває це кохання). У кожної жінки своє кохання: у Дази - це вміння  проковтнути пристрасть, у Віти воно пов’язане із тюремними страхіттями, лікарняними переживаннями та зціленням, а в Олесі зароджене ще на Майдані … ця сюжетна лінія є безумовно потрібною  та є  як ніколи достатньою. Перенасиченість інтимними стосунками може перетворити твір на т. зв. «любовний романчик», що ні в якому разі не можна сказати про  «Країну гіркої ніжності».

Серед сюжетних ліній абсолютно незабутньою є дитина – сирота, її життя у дитячому будинку, ставлення вихователів до таких дітей,  вибір між «правильно та чесно», чи так, як скаже серце, вміння виживати та жити далі…

Двох старших жінок сім’ї  Дазу та Віталію поєднує  медсестринське покликання, а це особлива доля, адже інколи, виконуючи свої обов’язки, жінка не тільки ризикує своїм ім’ям, місцем роботи, не кажучи про сім’ю і життя. 

 З впевненістю можу сказати, що доля кожної з цих жінок є жертовною, самовідданою, кожна з них прагнула бути хорошою матір’ю, дочкою, коханою, а ще гордою, трішки впертою та сильною.
            «Країна гіркої ніжності» - роман, який неможливо назвати пересічним, бо вміло поєднане життя сім’ї на фоні історії, не цікавим – аж ніяк, бо ситуації складаються непередбачуваним чином, а неправильна хронологічна послідовність сприяє цьому.
Інколи доля одної жінки перекликається, має свій відголосок у долі наступниці, можливо, таки справді діти розплачуються за гріхи своїх батьків?
А відповіді на це та інші не менш інтригуючі запитання Ви отримаєте, прочитавши останній роман Володимира Лиса.