На що схоже щастя

Чи розділяєте ви книги за порою прочитання? Особливо затишні – для зими, меланхолічні – для осені, з шаленим калейдоскопом подій та кольорів – для літа та надзвичайно романтичні – для весни. Часто такі комбінації змінюються або ж  переплітаються.

Чи вибираєте  ви авторів творів за країнами, які вони описують?  До прикладу, сьогодні я хочу побувати в Індії (читатиму – «Шантарам», Грегорі Девіда Робертса), завтра у  Венеціїї –  візьмусь за Донну Леон  та її невгамовного комісара, а через тиждень - повернусь на Україну, у виборі  літературних шедеврів, – і співпереживатиму з героями  Люко Дашвар).

Нещодавно мені захотілось… в Америку, так-так, саме сюди), і… - я поїхала, бо на мою книжкову полицю потрапила абсолютно літня та невимушена романтична книга «На що схоже щастя».  

 Часто кажуть: «не суди людину по зовнішності, а книгу – за обкладинкою», що ж, тут я вирішила ризикнути і… не дарма! Перш за все, мене заінтригувала назва, адже кожен з нас трактуватиме поняття «щастя» по-своєму.  Цікаво було привідкрити завісу щастя іншої людини, та спросувати думку автора, або ж погодитись із нею.  

«На що схоже щастя» - роман письменниці  Дженіффер Смітт, із захопливим сюжетом, та читається із перших сторінок, і, як на мене,  призначений для жіночої категорії  читачів.

Події відбувається у приокеанському містечку, у штаті Мэн. Головними героями  роману є   підлітки, між якими зав’язалось інтернет  листування. Він – кінозірка, вона – дівчина, яка мешкає у провінційному містечку. Кожний зі своїми таємницями та переконаннями.  Чи вийде у них порозумітись, коли зустрінуться наяву?

                У книзі розглядаються не тільки романтичні стосунки, а ще  – відносини між друзями, проблеми батьків та дітей (у кожного героя вони різні, адже, все пізнається в порівнянні))
                Книга явно без якихось там  високих філософських роздумів – навпаки - все достатньо просто та зрозуміло – він та вона та перешкоди на їх шляху.  Для шукачів чогось серйозного – не рекомендую, а тим, хто літніми вечорами, накрившись легеньким пледом і  зробивши собі кружку ароматного трав’яного чаю, шукає краплину романтики  – рекомендую, - проведете  час із задоволенням, читаючи «На що схоже щастя».

     Дуже важливо знайти свою книгу, яка імпонує Вашому  певному  періоду   у житті.  Для мене «На що схоже щастя» була не тільки доречною, а ще й надихаючою, адже автор, змальовуючи відносини героїв, нагадує, що справжнє кохання  існує. Звичайно, ніхто не каже, що буде просто, але ця суміш почуттів того варта.